|
|
Білявий день втомився і притих....
Білявий день втомився і притих,
Із глибини блакитного спокою
Прямує сонце тихою ходою
До роздоріжжя вечорів смутних,
Недовгий час спиняється у них,
І пломеніє пізньою красою.
Немов за обрій зводить за собою
Примари мрій криваво-золотих.
І дня нема. Та променисто-ніжний
На ясне небо, на простір сніжний
Розлився світ і не пускає тьми;
Лиш місяць срібний тихше і смутніше
Ті ж візерунки темно-сині пише
На білих шатах пишної зими.
|
| Категорія: Мої статті | Додав: позняк (20.02.2012)
| Автор: Єфіменко Вікторія учениця 10 класу
|
| Переглядів: 845
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|